Здоровенькі були,

брате Мамай-хан зі всьов твойов родинов і свитов,

мачками,псєтами, копицями, березами-дубами,

гадюками, кротами, пацєтами, степами-пустелями,

горбами, мидвидями й конєми Пржевальського!



Таки так, відірвали-сьми муй Московський край

уд Вашої Золотої Орди й підкорили-сьми

Великому Королівству Галицько-Волиняцкому!

Пак щто сь-ми мали чинити, кидь вуни повідали,

же ни є жадного хосену з нашої спілки залежних орд,

довівши сесьо девїкьма тисячами помаранч,

Січовими Стрільцями та рурою, котру провели нам із

Сонячного Заполярйа д’ Волощині ай Трансильванії,

што наш шмір гонит саксам із варягами.

За то маєми вігоду й бездротовий доступ у каждій хижі

на вшиткі новинки з Ватикану й Їхний Червоно-Чорний Хрест

годує наших дітий смачним чорнобильським борщем

із арамейським салом і смерековими галушками.

А наші почливі жони мают фист моцний протицелюлітний

дьоготь і вакації триста шійсєк днин щорік.

Мало нудно їм, тож їздє в їхний буковель бавити са з

гринджолами вадь ружними мольфарами.

За то ми закинули пити паленку, лічиме касу за

вгандльований шмір, пакуємо на фіри й чумаки возє то

в Далекі Офшорні Острови на полудню.

А ко ни бирує рахуват ци писат, вадь по старости жалкує

за нашов із тобов спілков, то чістит Січовим Стрільцям

машингвери й кидає си з ними топірцями до першої крови.

Лем тото файне житє в чоколяді й ніко не нуди сьи,

бо завше має шос до чінєня (така вдача суть!)

Айбо ми тя кличемо перейти мало до нашої Унії

ай виплатити кавал репарацій за моральні збитки

ай затоптані ліси з болотами, бо то не пасує для

залагодження нашої справи входити зі старими боргами.

Будь-но такий добрий та відпиши в скорім часі,

мушу на тій неділи їхати в тотой горєчий Муринський край

з якимсь леда Товариством Захисту слонів од Загального

збасурманення ай Ожиріння.

Маєми надавати поміч їм, бо шкода худобу,

слоні не винні, вадь нє?

Айно, твої людиська наохтема репетуют,

же не хтє бути якимись жовтолиціми й просє

Найсвятішого Короля Галицько-Волиняцкого й Заліської

окраїни жеби взєв їх пуд Свою опіку й надав політичного

притулку од Твого Сараю.

Як я вже їх не просив і не нагадував про генетичну памнїкь,

про довг перед Тобов і Твоїм (маск)Халатом,

або вперлисьи вни, гий барани й жадают лише свого.

І ніц їм не годен вчинити, бо не хочу скривдити Нашу Файту

вадь Димокрацію.

Тож прошу тя ше раз остатній, помисли о тим і надумайся,

не втни по живому наш спільний нарід, залиш свої давні нікому

не потрібні спомини про незалежне самостійне ханство

й переходь у нашу прогресову колоніяльну Унію при

Великому Королівству Галицько-Волиняцкому!

І передавай вітання всій Вашій Колись Золотій Орді й

силгамошним Ордоносцям!



Гіштория тебе ше згадає!



Твуй брат Митрик .



Післяслово.

Кидь ти шо не ясно з мого балаку,

то відсилаю ти з і-мейлом мого тлумачє, йо, файний хлопак,

із Королівських Опришків Ближнього Панкарпаття.

Аж наразі

Бувай здоров

і не пий нігди людську кров,

бо не кілько того світу, шо в вікні кібітки.

Писано Остатнього Дня Першого Року Нової

Наційональнойи Идеї Королівської Руси й Її східних окраїн.
http://aptyppom.livejournal.com/16315.html